Венера (за римською міфологією) — Богиня садів, краси і кохання. В давньоримській літературі ім’я Венери нерідко вживалось як синонім плодів. Деякі вчені ім’я Богині переводили як «милість Богів». Після набувшого широкого поширення переказу про Енея, Венера, що шанувалась у деяких містах Італії як Фрутіс, була ототожнена з матір’ю Енея Афродітою. Тепер вона стала не лише Богинею краси і кохання, але і покровителькою нащадків Енея і усіх римлян. На поширення культу Венери в Римі чималий вплив зробив збудований на її честь Сицилійського храму. Апофеоз популярності культу Венери досяг в I столітті до н. е., коли на її заступництво стали розраховувати знаменитий сенатор Сулла, що вірував в те, що Богиня приносить йому щастя, і Гай Помпей, який збудував храм і присвятив його Венері-переможниці. Гай Юлій Цезар особливо почитав цю Богиню, вважаючи її сина, Енея, предком роду Юліїв. Венеру нагороджували такими епітетами, як милостива, очищаюча, обстрижена, на згадку про мужніх римлянок, які під час війни з галлами обстригли волосся для того, щоб сплести з них канати. У літературних творах Венера виступала як Богиня кохання і пристрасті. На честь Венери названа одна з планет Сонячної системи.